Дипломатичні контакти Китаю
|
Міжнародне радіо Китаю
З 1949 року після створення КНР дипломатія Китаю почала новий етап свого розвитку.
З 1949 року до середини 50-х років минулого століття КНР встановили дипломатичні і партнерські відносини і з СРСР і іншими соціалістичними державами світу. Після Саміту Азії і Африки в 1955 році в Індонезії, Китай встановив дипломатичні відносини з азіатськими і африканськими країнами. До 1956 року, Китай вже встановив дипломатичні відносини з 25 країнами світу.
З кінця 50-х років до кінця 60-х років минулого століття Китай уклав договір про дружбу і угоду про співпрацю в економічній і технічній сфері з Гвінеєю, Ганою, Малі, Конго і Танзанією. Китай також підтримав озброєну боротьбу за незалежність південно-африканського народу, а також боротьбу з расизмом в таких країнах, як Ангола, Гвінея-бісау, Мозамбік, Зімбабве, і Намібія. У цей період китайський уряд вирішив прикордонні питання з Бірмою, непалом, Монголією, Афганістаном, наслідком яких були відповідні договори про кордон. Був також підписаний договір про кордон з Пакистаном, а також вірішено питання, пов'язане з подвійним громадянством китайських емігрантів в Індонезії. До 1969 року, кількість країн, які мають дипломатичні відносини з Китаєм, досягла 50.
Важливою переломною миттю в розвитку китайської дипломатії є жовтень 1971 року. Саме тоді заручившись підтримкою народів країн, які розвиваються, на 26 Асамблеї ООН була прийнята резолюція 2758, відповідно до якої було відновлено законне місце КНР в ООН, а партія Гоміньдан була вигнана з цієї організації. Після цих подій КНР встановила дипломатичні відносини з більшістю західних країн.
З кінця 70-х до кінця 80-х років згідно з ідеями Ден Сяопіна, Китай продовжував розвивати нормальні відносини з США, Японією і західною Європою. Покращали відносини Китаю з СРСР, всебічно розвивалися зв'язки з країнами третього світу. Китайський уряд також продовжував розвивати відносини з сусідніми країнами і державами світу, що розвиваються. Для щасливого розв'язання питання Сянгана і Аоменя, Китай провів дипломатичні переговори з Великобританією і Португалією, як наслідок були опубліковані сумісні заяви в грудні 1984 року і в квітні 1987 року відповідно. Таким чином, Китай відновив суверенітет Сянгану 1-го липня 1997 року і Аоменя 20-го грудня 1999 року.
З 90-х років минулого століття, третє покоління китайських керівників на чолі Цзян Цземінем, продовжувало впроваджувати до життя ідеї Ден Сяопіна про зовнішні зв'язки і самостійну мирну дипломатичну політику, активно розвивало дружні відносини з різними країнами світу на основі 5 принципів мирного співіснування, а також сприяло стимулюванню процесу створення нового міжнародного політичного і економічного порядку. Китай відновив дипломатичні відносини з Індонезією, встановив відносини з Сінгапуром, Брунеєм і Республікою Кореєю, а також досяг нормалізації у відносинах з В'єтнамом і Монголією.
У 1996 році голова КНР Цзян Цземінь наніс візит до трьох країн Південної Азії. Як наслідок консультацій Китай і Індія встановили відносини творчого партнерства в 21-м столітті. Також були встановлені відносини партнерства і всесбічної співпраці в 21-м столітті між Китаєм і Пакистаном, відносини партнерства і вічного добросусідства між Китаєм і Непалом. Одночасно Китай активно розвиває відношення з країнами Азії, Африки, Латинської Америки і Східної і Центральної Європи. Зміцнюються відносини Китаю з африканськими країнами, що розташовані на південь від пустелі Цукру. Безперервно розвиваються відносини між Китаєм і країнами Латинської Америки. Число країн Латинської Америки, які встановили дипломатичні відносини з Китаєм, досягло 19. Деякі держави, які не мають дипломатичних відносин з Китаєм, також мають намір розвивати відносини з Китаєм.
Людство вступило у нове століття, в якому встановлюється многополярність світу і відбувається глобалізація економіки. Китай - велика країна, що розвивається, з найбільшим населенням в світі. Розвиток Китаю і всього світу тісно зв'язаний. Китай сердечно сподівається на сумісний розвиток і зміцнення співпраці з всіма країнами і регіонами світу на основі 5 принципів мирного співіснування. |
