Китайська архітектура, що має ряд характерних особливостей, є важливою складовою частиною блискучої цивілізації китайської нації. Китайська архітектура відноситься до одного з трьох світових архітектурних напрямів (архітектура західної Європи і архітектура ісламського світу).

       У стародавньому Китаї найбільш типовою конструкцією помешкання вважалася каркасно-стовпова, що виготовлялася з дерева. На глинобитній платформі встановлювалися дерев'яні стовпи, на яких кріпилися подовжні і поперечні балки, а на них – встановлювався дах, покритий черепицею. Інша особливість китайської стародавньої архітектури – це ефект, що дає цілісну композицію, тобто створюється якийсь єдиний ансамбль з безлічі будинків. У Китаї не прийнято будувати будівлі, що стоять окремо. Головна будівля в ансамблі оточується спорудами, які рівномірно відокремлені від неї і симетричні одна одній: чи то палацові чи то приватні будівлі - завжди "обростають" додатковими спорудами.

       Окрім житлових будинків ханьців різноманітне житло національних меншин Китаю збагатило конструкцію типового китайського будинку.

       Види китайських будівель дуже різноманітні: це палаци і храми, садово-паркові споруди, склепи і житло. За своїм зовнішнім виглядом ці споруди або урочисті і прекрасні, або вишукані і динамічні.

       У минулому китайська архітектура сильно вплинула на архітектуру Японії, Кореї, В'єтнаму і МНР. Сьогодні в китайській архітектурі прийнятий синтез зі стилем західних країн, в результаті вітчизняна архітектура отримує швидкий розвиток.