Про українську службу Про Міжнародне радіо Китаю Наші контакти
X:Тайвань

Історія

Міжнародне радіо Китаю

Тайвань – невід'ємна частина Китаю

  Згідно зі своїм географічним положенням, у глибокій давнині Тайвань був частиною континентального Китаю. У зв'язку з рухом земної кори, частина землі, яка зв'язувала континент і острів, поступово перетворилася на морську протоку. Таким чином Тайвань став островом. Виявлені кам'яні і гончарні, вироби з чорних і кольорових металів також служать підтвердженням того, що Тайвань мав спільну з континентом Китаю доісторичну культуру.

  Згідно з історичними даними, в 230 р. нашої ери правитель царства У відправив до берегів Тайваню кілька експедиційних загонів на чолі з Вей Венем і Чжуґе Чжи, чисельністю більше 10 тис. чіл. Це було початком освоєння Тайваню мігрантами з континентальної частини Китаю. На кінці VІ початку VІІ ст імператори Суй тричі посилали озброєні загони на Тайвань для контролю над місцевим населенням і вивчення місцевих звичаїв. Після цього, протягом 600 років, починаючи з династії Тан аж до династії Сун, жителі прибережних районів континентальної частини Китаю, особливо районів Цзюаньчжоу і Чжанчжоу провінції Фуцзянь, мігрували в Пенху і на острів Тайвань від тягот війни. У 1335 р. при династії Юань було офіційно затверджено наглядово-інспекційне відомство «Сюнь цзяньсі» для управління районами Пенху і Тайвань. Це знаменує собою початок затвердження адміністративної влади Китаю на Тайвані. Починаючи з династії Мін, почалися активні контакти населення, що проживає на обох берегах протоки. Відомий мореплавець Китаю Чжен Хе очолюючи морську експедицію з освоєння південно-азіатських країн, зробив зупинку на Тайвані. З експедицією Чжен Хе на Тайвані з'явилася продукція ремісничого виробництва і сільськогосподарська продукція.

  У 1628 р. в провінції Фуцзянь сталася посуха, в результаті якої десятки тисяч біженців на чолі з Чжен Чжилуном мігрували на Тайвань, разом з цим на острові почалася ера його масштабного освоєння.

 Чжен Ченґун - визволитель Тайваню

  З середини ХVІ ст красивий і багатий острів Тайвань став центром окупації західних колоніалістів. Іспанія, Португалія і інші країни по черзі загрожували Тайваню: вони або грабували його природні ресурси, або здійснювали релігійну або культурну агресію, або вели окупацію острова військовим шляхом. У 1642 р. голландці зайняли опорний пункт іспанців на півночі Тайваню, після цього острів став колонією Нідерландів. У період окупації, колонізатори жорстоко експлуатували тайваньський народ.

  Тайваньський народ вів неухильну антиколоніальну боротьбу. В 1662 р. народний герой Чжен Ченґун за підтримки місцевого населення вигнав нідерландських окупантів і звільнив Тайвань. На жаль, незабаром після цього він помер. Його син Чжен Цзін і онук Чжен Кешуан правили Тайванем протягом 22 років. Правителі роду Чжен заохочували розвиток цукроваріння, виробництва солі, розвиток промисловості, торгівлі. Вони відкривали школи, сприяли сільськогосподарському виробництву в районах мешкання національності ґаошань. Ці заходи стимулювали розвиток економіки і культури Тайваню. Цей період є важливим етапом в розвитку і освоєнні Тайваню. В історії цей період отримав назву «Століття освіченого правління сім'ї Чжен».

Включення Тайваню до складу Китаю на початку правління династії Цін

В 1683 році цінський імператор Кансі відправив війська з метою завоювання Тайваню, тодішній правитель острова - Чжен Кешуань не чинив опору китайській владі. Династія Цін заснувала на острові спеціальні адміністративні органи і три округи, які знаходилися під юрисдикцією провінції Фуцзянь. З тих пір територія Тайваню знов опинилася у складі Китаю. Політичні, економічні і культурні зв'язки між Тайванем і континентальною частиною Китаю стали тіснішими. Разом з цим Тайвань став невід'ємною частиною Китаю.

  Тайвань отримав статус провінції в 1885 р. Першим губернатором провінції Тайвань був призначений Лю Мінчуань. У період його перебування на посаді губернатора почалося інтенсивне будівництво залізниць і торговельного флоту, відкривалися шахти, було налагоджено телеграфне сполучення, розвивалося промислове виробництво і освіта. В результаті були досягнуті значні успіхи в соціальному і культурному розвитку Тайваню.

Період японської окупації Тайваню

В 1894 р. (на 20 році правління цінського імператора Ґуансюя ) Японія розв'язала агресивну війну проти Китаю. Поразка, яку потерпів цінський уряд, в наступному 1895 р. змусила його підписати Симоносекський мирний договір, згідно з яким Тайвань відходив під юрідікцию Японії. Саме з 1895 р. Тайвань став колонією Японії на цілих 50 років. В період окупації Тайваню, Японія заснувала губернаторство і адміністративні органи на рівні повітів і сіл. Була введена поліцейська система і система «кругової поруки» - адміністративного поділу населення.

  Тим самим Японія здійснювала колоніальне панування і політику освіти і асиміляції відносно тайваньського народу. Одночасно з цим, виходячи з причин економічного характеру, на початку окупації Японія стала використовувати Тайвань як базу для розвитку свого сільського господарства і сільськогосподарської переробки сировини. Це сприяло поступовому розвитку оброблювальної промисловості і інфраструктурі. В період Другої світової війни, відповідно до політики мілітаризму, Японія почала розвивати на Тайвані військову промисловість.

Звільнення і відокремлення

Історичні документи, а також міжнародні договори, що були підписані під час Другої світової війни, визнавали, що Тайвань є невід'ємною частиною Китаю. У Каїрській декларації, яка була підписана 1 грудня 1943 р. Китаєм, США і Великобританією говориться: «Японія позбавляється всіх тихоокеанських островів, які вона захопила або окуповувала з початку Першої світової війни в 1914 р., вона також повинна повернути Китаю всі відібрані у нього території: Маньчжурію, Формозу (Тайвань) і Пескадорські о-ви (Пенху)». У Потсдамській декларації від 26 липня 1945 р., у підписанні якої брали участь Китай, США і Великобританія, а пізніше приєднався і Радянський Союз, підтверджувалася необхідність реалізації положень Каїрської декларації.

  Японія оголосила про свою капітуляцію 15 серпня 1945 р. У Акті про капітуляцію було відзначено: «Цим документом Японія визнає положення декларації Потсдама від 26 липня 1945 р. глав урядів США, Китаю і Великобританії, до якої приєднався Союз Радянських Соціалістичних Республік». Церемонія прийняття союзними державами капітуляції Японії в тайваньській частині китайського театру військових дій була проведена в Тайбеї 25 жовтня. Проте після звільнення Тайваню, партія Ґоміньдан, що знаходилась при владі, почала проводити відносно тайваньського народу політику військової диктатури. Розкладення і корупція ґоміньданівського уряду викликали величезний протест тайваньців. 28 лютого 1947 р. тайваньське населення підняло озброєне повстання проти ґоміньданівської влади. Повстання було придушене ґоміньданівськимі військами, що привело до загибелі більше 30 тис. чіл. Цю трагедію назвали "Подіями 22 лютого". 1 жовтня 1949 року під керівництвом КПК китайський народ, повалив уряд Ґоміньдану, була утворена КНР.

  У 1949 р., незадовго до проголошення КНР, гоміньданівська влада на чолі з Чан Кайши, що знаходилася на континенті, втекла на Тайвань. Користуючись заступництвом і підтримкою США, ґоміньданівці самовільно зайняли територію Тайваню, таким чином, виникла ситуація, пов'язана з відокремленням Тайваню від континентальної частини Китаю.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
© China Radio International.CRI. All Rights Reserved. 16A Shijingshan Road, Beijing, China. 100040