З давніх часів у Сіньцзяні почалося поширення буддизму, християнства, точніше несторіанства, (у Китаї його називають «цзінцзяо»), маніхейства і ісламу. Тому Сіньцзян це місце, де співіснують чотири великі релігії. 

      У першому столітті буддійська релігія проникла на схід через Сіньцзян, Шовковим шляхом. А несторіанство є однією з течій християнства. Воно прийшло в Сіньцзян в VI ст. Археологи виявили в стародавньому Сіньцзяні не лише сам факт поширення несторіанства, але і те, що саме тут існував центр цієї релігії. Коли несторіанство в 431 р. було визначено як єресь, несторіане стали розселятися на схід від Візантії. Згодом, з поширенням ісламу в Сіньцзяні, несторіанство зійшло з історичної сцени. В 694 р. до Китаю проникло маніхейство. В XIX ст. в печерах Моґао, в районі Турфана були виявлені книги і тексти, що пов'язані з маніхейством. Маніхейство поширювалося в північно-західній частині Китаю і мало великий вплив. В середині X ст. іслам проник в Каші Шовковим шляхом. У XVI і XVII ст. він вже охопив весь Сіньцзян. На цей час в Сіньцзяні проживають 10 національних меншин: уйгури, казахи, хуей, узбеки, киргизи, таджики, татари та ін. Всі вони сповідують іслам.