З давніх давен, ще до нашої ери, предки тибетців жили на нагір'ї Цінхай-Тибету і мали тісні зв'язки з ханьцями Китаю. Через довгі роки, протоплемена, що жили на нагір'ї поступово об'єдналися. Так з'явився сьогоднішній Тибет.

     На початку VII ст закінчився період роз'єднаності в центральному Китаї, і до влади прийшла династія Тан. Одночасно національний герой Тибету Сронцзанґамбо офіційно створив князівство Тубо зі столицею в Лхасі. Під час свого царювання Сронцзанґамбо запозичував передові технології, політичні і культурні досягнення династії Тан (618-907 рр.), зберіг дружні стосунки з танамі в політиці, економіці, культурі і інших сферах.

     В середині XIII ст район Тибету офіційно увійшов до складу Китаю. Потім Китай переживав кілька разів зміну династій і центральної влади, проте Тибет все ж знаходився під управлінням центрального уряду Китаю. 

     Після запанування династії Цін в 1644 р. управління Тибетом стало міцнішим. Центральний уряд встановив ряд законів для управління Тибетом. У 1727 р. ціни призначили губернатора до Тибету. Він від імені центральної влади здійснював контроль за місцевою адміністрацією Тибету. 

     У 1949 р. була створена Китайська Народна Республіка. Виходячи з історії і реальної ситуації в Тибеті, народний уряд Китаю повів курс на мирне визволення. Відповідаючи бажанню Тибету, центральний уряд Китаю провів демократичну реформу в Тибеті, знищив феодалізм і кріпацтво. Мільйони кріпаків і рабів були звільнені. Вони більше не були особистою власністю кріпосників, предметом купівлі-продажу, передачі, обміну і покриття заборгованостей. Кріпаки з тих пір отримали особисту свободу і стали господарями нового Китаю. Їх не змушують працювати на господаря. Декілька років потому, завдяки стабільному розвитку, у вересні 1965 р. був офіційно створений Тибетський автономний район.