Раніше в Тибеті були розвинені лише традиційні ремесла, наприклад: килимоткацтво, вовнопрядіння, створення кольорових фартухів, шиття тибетських чобіт, виготовлення дерев'яних чашок. Сучасної промисловості не було. Після мирного визволення Тибету в 1951 р., особливо завдяки здійсненню в 1959 р. в Тибеті демократичної реформи, промисловість в Тибеті отримала швидкий розвиток. На цей час створюються багато підприємств у галузі енергетики, металургії, вуглевидобування, хімічної промисловості, будівельних матеріалів, лісової промисловості; виготовляють сірники, пластмасу, текстиль, продукти харчування, шкіру і папір. Ці підприємства, головним чином, розташовані в містах Лхаса, Ліньчжи і Шиґацзє. Нові галузі, такі як торгівля і туризм, пошта і комунікації, сфера послуг і розваг, інформатика і громадське харчування раніше не були представлені в старому Тибеті, а тепер успішно розвиваються. 

       У 2003 р. обсяг валової продукції промисловості в Тибеті склав 2 млрд. 770 млн. юанів. Доля промисловості в народній економіці Тибету складає 15%. У майбутньому Тибет має намір активно розвивати промисловість, регулювати структуру виробництва, докладати зусилля до освоєння і використання корисних копалин, лісових ресурсів і продуктів тваринництва, активізувати технічні перетворення промислових підприємств, щоб збільшити долю валової продукції промисловості у ВВП.