Історія ханської медицини найдавніша в традиційній китайській медицині. У ній накопичений багатий практичний досвід і теоретичні знання. 

      Витоки китайської медицини лежать у басейні річки Хуанхе. Китайська медицина дуже рано створила свою наукову систему. У тривалому процесі її розвитку з'явилися багато відомих лікарів, а також важливі школи і книги.  

       3000 років тому в Китаї серед виявлених написів на черепашачих панцирах і кістках тварин епохи Їнь-Шан містилися записи про медицину і методи лікування десятків захворювань. У епоху Жоу в китайській медицині практикували чотири методи лікування – візуальний, слуховий, мовний і дотиковий. Хвороби лікувалися також за допомогою цілющих трав, голкотерапії і хірургічних розтинів. У періоди Цінь і Хань в Китаї з'явився перший китайський медичний трактат «Хуанді нейцзін», в якому була систематично викладена теорія китайської медицини. Ця книга є найкращішою працею про китайську медицину, яка збереглася до сьогоднішнього дня. У «Трактаті про екзогенні гарячкові і різні хвороби», що був створений знаменитим доктором китайської медицини Чжан Чжунцзіном, пояснюються методи лікування різних важко виліковних хвороб. Ця книга стала основою для подальшого розвитку клінічної медицини в Китаї. При династії Хань китайська хірургія досягла досить високого рівня. У книзі «Саньгочжи» («Літописи про три царство») є відомості, що у той час знаменитий цілитель Хуа Те вже почав проводити хірургічні операції за допомогою засобів анестезії.  

        У царстві Вей, в період правління династії Цзінь, «Епохи Південних і Північних династій», при династіях Суй і Тан, а також в період «Епохи 5 династій і 10 царств» отримали помітний розвиток методи пульсової діагностики. У книзі «Майцзін» («Трактат про пульс») знаменитого цілителя династії Цзінь Ван Шухе перераховано 24 види пульсу. Ця книга дуже вплинула на розвиток китайської медицини. Вона видавалася також і в зарубіжних країнах. У цей період китайська медицина стала розвиватися у напрямі вузьких спеціалізації. Було опубліковано багато праць з окремих спеціальних підрозділів медицини, наприклад, такі як «Трактат з акупунктури і припікання», праці з даоської алхімії – «Рецепти, що з'явилися після правління Жоу», «Баопузи». Крім того, цей період відзначений появою праці «Лейґун паоцзюлунь» про фармацевтику, трактату «Люцзюаньцзи ґуйїфан» про хірургію, і книги «Про причини виникнення різних хвороб», а також «Лулуцзін» про педіатрію. У «Новому виданні трактату про коріння і трави» були закладені основи фармацевтики. «Їнхайцзінвей» - праця, в якій містилося офтальмологічне знання. При династії Тан з'явилися праці «Тисяча золотих важливих рецептів» і «Секретні рецепти», що написані знаменитими цілителями Сунь Симяо і Ван Тао.

       За часів династії Сун (960-1279) у вивченні медицини спостерігалася важлива зміна у сфері навчання голкотерапії і припіканню. Ван Війї склав ілюстровану книгу «Точки для голкотерапії на тілі людини». Дещо пізніше він розробив і виготовив дві бронзові моделі людини для навчання голкотерапії. Це дуже вплинуло на розвиток голкотерапії в подальші роки. За часів династії Мін (1368-1644) деякі представники китайської медицини запропонували відокремити епідемічні хвороби від інших захворювань. При династії Цін теорія епідемічних захворювань повністю оформилася, вийшов у світ посібник «Про лікування епідемічних хвороб».

        Європейська медицина почала поширюватись в Китаї в період династії Мін. На той час деякі представники китайської медицини стали виступати за «поєднання китайської медицини з європейською». Вони стали попередниками поглядів поєднання китайської медицини з європейською, які поширені в сучасну епоху.