Минуло більше 2 тис. років від того, як в 221 р. до н.е. було створена перша в Китаї централізована держава --- імперія Цінь, яка має важливе значення для історії Китаю. 

　　Період з 255 по 222 р. до н.е. називається періодом Чжаньґо. До кінця III ст до н.е. посилилося князівство Цінь (пров. Шаньсі), яке вело успішні війни з іншими князівствами, а потім знищило династію Чжоу і утворило першу централізовану деспотію. Їн Чжен проводив тверду політику об'єднання країни, що було необхідне у зв'язку з розвитком землеробства і торгівлі. Багато воювали китайці з гунами --- кочовниками, що населяли Монголію. У гунів була потужна рухлива кіннота. Набіги кочовників спустошували північні провінції Китаю, і боротьба з ними була важкою для китайської армії, оскільки у китайців було мало кінноти. Зазвичай гуни легко виходили з-під удару і відступали углиб Монголії до тих пір, поки китайська армія не припиняла переслідувань через відсутність продовольства і не поверталася назад. Услід за цим гуни здійснювали нові набіги з того місця, звідки їх менше всього можна було чекати. 221 р. до н.е. Їн Чжену вдалося розгромити всіх своїх супротивників і завершити об'єднання країни. Князь ціньського князівства Їн Чжен став першим правителем Китаю, проголосивши себе першим імператором, тобто «Цінь Шихуан-ді», що в перекладі означає «перший священний імператор Цінь». 

　　Об'єднання Китаю мало велике значення для історії Китаю. Імператор створив чітку систему централізованої адміністрації. Вся країна була розділена на 36 великих областей, кордони яких не збігалися з контурами колишніх царств і князівств. А на чолі них стояли «цзюньшоу» (губернатори). Області ділилися на повіти - «сянь» на чолі з «сяньлінами», а повіти («сянь») - на волості («сян») і дрібніші одиниці - «тін». У кожному «тіні» було по 10 общин - «лі». Всі селяни імперії отримали наділи землі. В період правління Цінь Шихуан-ді в країні були розгорнуті великі будівельні роботи: будувалися поштові тракти, створювалися зрошувальні системи, зводилися оборонні споруди. 

　　Іншим важливим внеском в культуру після об'єднання Китаю виявилася уніфікація писемності. До династії Цінь в різних князівствах були свої письмена. Через це існували перешкоди в культурному обміні. Після об'єднання під владою Цінь «сяочжуань» (одна з форм китайського стародавнього письма) стала загальноприйнятою писемністю. Вживання китайських ієрогліфів було узаконено, що зіграло важливу роль в розвитку культури. 

　　Крім того, при династії Цінь була упроваджена єдина система мір і вагів. Перший імператор також запровадив єдиний грошовий обіг з метою створення сприятливих умов для економічного розвитку і зміцнення центральної влади. 

　　213 р. до н.е. за наказом Цінь Шихуана були спалені всі стародавні книги, а в 212 р. до н.е. стратили 460 найбільш активних ідеологічних супротивників імператора з середовища конфуціанців. Ще в кінці IV ст до н.е. для захисту від набігів гунів князівства Їнь, Чжоу і Цінь почали будувати велику захисну стіну. Залишки цієї стіни не збереглися. У 214 р. до н.е. китайці почали будівництво стіни Бянь-чен («прикордонної стіни»). Велика китайська стіна починається біля старої китайської фортеці-митниці Шаньхайгуань і йде на захід гірськими хребтами, берегами річок і закінчується біля фортеці Дзяюйгуань поруч з хребтом Ріхгофен. Велика стіна є земляним валом, що зміцнений або облицьований каменем і цеглою. Через нерівні проміжки на стіні зведені чотирикутні двоповерхові сторожові башти з внутрішніми сходами. Спорудження Великої стіни говорить про високий рівень військово-інженерної справи в стародавньому Китаї. При імперії Цінь будувалися і стратегічні шляхи, а також споруджували водну магістраль - Великий канал. 

　　За часів правління династії Цінь збільшилася територія держави; у її склад тепер входила значна частина Китаю. Весь тягар ведення воєн, будівництва Великої стіни, палаців, шляхів і та ін. лягав на плечі селян, які зазнавали жорстокої експлуатації. Наслідком цього були потужні селянські повстання, під ударами яких і пала династія Цінь.