В 1206 р. монгол Темучин, син Есуґей-батура, вождя потужного роду, створив свою державу, а в 1271 р. ставши повелителем всієї Моголії під ім'ям Чинґіс-хана, Хубілай розгромив китайські війська на чолі з Вень Тяньсяном і приєднав Китай до володінь імперії монголів. Він став засновником монгольської династії на китайській землі. 

　　Сунськая династія завершила своє правління з приходом монголів, вождь яких - Темучин завершив до цього і об'єднання Монголії. Він назвав себе Чинґіс-ханом. Він на той час здійснив успішні завойовні походи до Західної Азії. На материку монголам удалося повернути всі території, втрачені Китаєм в сунську епоху, і навіть приєднати землі, що раніше ніколи не належали китайцям. Монголи підкорили китайську державу Наньчжао на території сучасної пров. Юньнань. Завоювання Тибету було здійснено без особливих військових зусиль, і ченці Тибету почали відігравати значну роль в культурному і політичному житті столиці. 

　　У цей період на Схід почали прибувати перші християнські місії, і монголи не лише терпіли їх присутність, але навіть надавали їм підтримку. 

　　В епоху династій Тан, Сун і Юань Китай став найрозвиненішою державою в усьому світі. Економіка і культура Китаю приваблювала сусідні країни. Були жваві дипломатичні стосунки з іншими країнами - династія Юань була тісно пов'язана з Японією і країнами Східної і Південної Азії. Розширилися морські перевезення між Китаєм і Індією. За часів правління династії Юань астрономія, медицина і арифметика набули свого поширення в Китаї, прийшовши з арабських країн. Мусульманство було популярне в Китаї. Китайський фарфор став відомий в Східній Африці, а також в Марокко. 1275 р. син італійського купця Марко Поло здійснив далеку подорож з італійського міста Венеції до Китаю. Діставався Поло до Китаю по сухопуттю, через високі гори і величезні пустелі, а повернувся на батьківщину морем, проїхавши уздовж південних берегів Азії. Марко Поло прожив в Китаї сімнадцять років і написав книгу «Подорож». Протягом багатьох століть ця книга служила одним з важливих документів, з якого західні люди дізнавалися про Китай і Азію. 

　　Юаньськая драма і фольклор досягли великих успіхів. Знамениті драматурги і діячі мистецтва і культури того часу це: Гуань Ханьцін, Ван Шифу, Бей Пу, Ма Чжиюань і ін. Найбільш відомі зразки художніх творів: «Образа Доу Е», «Західний флігель» і ін. 

　　Зі стратегічних міркувань монголи заснували свою столицю на місці нинішнього Пекіна. Потім вони звернулися до старої китайської ідеї об'єднання столиці з більш економічно процвітаючими реґіонами за допомогою Великого каналу. Монгольська влада жорстоко експлуатувала ханьців, що викликало рішучий протест корінного населення. У 1333 р. в країні спалахнуло селянське повстання. 1368 р. Чжу Юаньчжан - син селянина, бродячиий ченець - очолив військо повстанців, зайнявши Пекін, заснував династію Мін.