У світі широко відома казка «Рибак і дух» зі збірки арабських казок "Тисяча і одна ніч". У Китаї також існує повчальна історія про "Учителя Дунґо і вовка". Ця історія відома з «Дунтянь чжуань»; автор цієї праці Ма Чжунсі, який жив в епоху династії Мін. 

　　  Отже, жив колись такий педантичний кабінетний вчений, якого звали вчитель (пан) Дунґо. Одного дня Дунґо, несучи мішок книг на спині і поганяючи осла, пішов в містечко під назвою Чжуншаньґо у своїх справах. 

　　  По дорозі зустрівся йому вовк, якого переслідували мисливці, і цей вовк попросив Дунґо врятувати його. Панові Дунґо стало шкода вовка, і він погодився. Дунґо велів йому згорнутися клубком, зв'язав звіра мотузкою, щоб вовк уміщався в мішку. Лише пан Дунґо запихнув вовка в мішок, як до нього наблизилися мисливці. Вони запитали, чи бачив Дунґо вовка і куди той побіг. Дунго обдурив мисливців, сказавши, що вовк побіг в інший бік. Мисливці повірили словам пана Дунґо і погналися за вовком в іншому напрямі. Вовк у мішку почув, що мисливці пішли, і попросив пана Дунґо розв'язати і випустити його. Дунґо погодився. Несподівано, вовк, вискочивши з мішка, накинувся на Дунґо, бажаючи з'їсти його. Вовк крикнув: "Ти, добра людина, врятував мене, проте, зараз я дуже голодний, а тому будь добрий знову і дозволь мені з'їсти тебе." Дунґо злякався і почав лаяти вовка за його невдячність. У цей момент мимо проходив селянин з сапою на плечі. Пан Дунґо зупинив селянина і розповів йому про те, як все було. Він попросив селянина вирішити, хто правий, а хто винен. Але вовк заперечував той факт, що вчитель Дунґо врятував його. Селянин подумав і сказав: "Обом вам я не вірю, оскільки цей мішок дуже малий, щоб вміщати такого великого вовка. Я не повірю вашим словам, поки своїми очима не побачу, як вовк поміщається в цьому мішку". Вовк погодився і знов згорнувся клубком. Пан Дунґо знов зв'язав вовка мотузкою і засунув звіра в мішок. 

　　  Селянин миттєво зав'язав мішок і сказав панові Дунґо: "Вовк ніколи не змінить своєї людоїдської натури. Ти поступив дуже безглуздо, що проявив доброту по відношенню до вовка". І селянин вдарив по мішку і убив вовка сапою. 

　　  Коли в наші дні згадують про пана Дунґо, мають на увазі тих, хто по-доброму відноситься до ворогів. А під "чжуншаньським вовком" мають на увазі невдячних людей.