В початку IV ст. розпалася централізована імперія, що існувала на той час, і сформувалися дві правлячі династії – північна і південна. На півдні влада належала ханьцям, вони панували в басейні річки Янцзи; столицею було місто Цзянькан (нинішній Нанкін). А на півночі, в басейні річки Хуанхе панувала рання Цінь, столиця якої знаходилася в Чан'ані (нині м. Сіань).

　　    Імператор ранньої Цінь Фу Цзянь був дуже здатним государем. Він за допомогою своїх радників провів низку реформ, що сприяли зміцненню потужності держави, і одночасно всебічно розвивав військову потужність, щоб знищити імперію Східна Цзінь і заново об'єднати Китай.  

　　    У 383 р. Фу Цзянь мобілізував 870 тис. воїнів і напав на Східну Цзінь. Фу Цзянь знав з військових донесень, що Східна Цзінь має не більше ста тисяч війська. Він зарозуміло заявив: "Якщо кожен з моїх воїнів кине в річку по одному батогу, то річка буде загачена. Невже я не зумію знищити Східну Цзінь?"  

　　   Дізнавшись, що на них рухаються війська Цінь, Східна Цзінь тут же відправила Сє Ши і Сє Сюаня назустріч противникові. Начолі 80-тисячної армії рушили в дорогу. А в цей час авангард Цінь вже дістався до Лоцзяня (нинішній Лохе у східній частині річки Хуайхе в пров. Аньхой) і почали переправу на річці Хуайхе. Становище було дуже серйозним. Сє Ши і Сє Сюань очолили 5 тисяч вершників в атаці на противника і отримали повну перемогу. У цзіньських військах тут же піднявся бойовий дух. Вони дісталися до річки Фейшуй (притока ріки Хуайхе, в центрі пров. Аньхой) по воді і по суші і отаборилися на східному березі річки. Коли стало відомо, що авангард Цінь зазнав поразку, Фу Цзянь відразу очолив командування бойовими діями. Він, піднявся на башту міської стіни і стежив за цзіньськимі військами, що знаходилися на східному березі річки Фейшуй. Фу Цзянь побачив, що на тому боці річки стоїть табір противника, майорять прапори і б'ють барабани цзіньцев. Фу Цзянь був здивований. Він тут же спрямував погляд на північ, на гори Баґун. Проте він не міг перестати думати про ту картину, яка з'явилася йому в цзіньських таборах; він навіть траву і чагарник на горах Багун прийняв за прапори і списи противника. Йому стало страшно, і у нього не вистачило духу дивитися далі. Він повернувся до своїх воїнів і сказав: "В імперії Цзінь так багато воїнів. Це явно могутнє царство, так чому ж ви вважаєте його слабким?"  

　　   А в цей час Сє Ши і Сє Сюань теж сушили голову над ситуацією. Вони вважали так: у Цінь величезна армія, проте люди були забрані до війська примусово, до того ж воїнів набирали з людей всіх національностей, а це означає, що у військах немає одностайності. А внаслідок тягот далекої дороги вони ще і відчувають втому, і війська, і коні виснажені. І обидва полководці прийняли рішення скоріше завершити бойові дії. Тут Се Ши і Се Сюань подали сигнал армії Цинь, то вони готові битися з нею на тій стороні річки Фейшуй. Вони хотіли, щоб противниквідступивши назад з берега, дав цзіньськой армії прохід через річку. А Фу Цзянь подумав, що краще б завдати удару по цзіньськой армії, коли та перейде через річку. І він наказав армії відступити. Але, він ніяк не чекав, що багато його підданих не побажають битися. Почувши наказ про відступ, вони прийняли його за поразку своєї сторони і розбіглися врізнобіч. Скориставшись цим, цзіньськая армія тут же перебралася через річку. Хтось з ціньців закричав: "Ми програли! Ми програли!" У ціньських військах почалися паніка і безлад, вони давили один одного, внаслідок чого багато хто загинув. А сам Фу Цзянь був поранений стрілою. Цзіньськая армія пішла вперед, і Фу Цзянь поспішно біг разом зі своїми прибічниками. Війська Цінь на шляху втечі побажали відпочити, але почувши раптом рев вітру і крики журавлів, вони прийняли їх за шум противника, і побігли далі. Війська Цінь потерпіли повну поразку. І сама імперія не зуміла оговтатись і через два роки була знищена.

　　  В ході битви при Фейшуй цзіньськая армія у складі 80 тисяч воїнів перемогла Цінь, у військах якої було 870 тисяч чоловік. Цей епізод в історії Китаю вважається прикладом знаменитої тактики "перемоги над супротивником, що чисельно перевершує". В той же час, з'явилися і приказки, пов'язані з цією битвою, такі як: "Своїми батогами загатити річку", "Приймати траву і чагарник за незлічені полчища воїнів", що в український мові відповідає вислову: "Лякана ворона і куща боїться".