В принципі з війною мають справу військові. Проте в стародавній військовій історії Китаю одна проста людина завдяки своїм талантам очолила боротьбу проти іноземного вторгнення і отримала перемогу. Це був Цао Ґуй. 

　　 В епоху Чжаньґо існували багато царств, і деякі найбільш сильні намагалися зайняти пануюче становище. Князівство Ці вважалося одним з таких. Усвідомлюючи свою могутність, правитель князівства Ці Хуаньґун в 684 р. до н.е. напав на слабке князівство Лу. Правитель князівства Лу Чжуанґун вступив в смертельну сутичку з Ці. 

　　 Наступ князівства Ці на Лу викликав обурення у народу Лу. Була одна проста людина, яку звали Цао Ґуй. Він побажав брати участь в бою проти князівства Ці. Інші казали йому: "Про державні справи печуться вищі чиновники. Навіщо ж вам докладати до цього руку?" Цао Ґуй відповів: "Якщо вищі чиновники недалекоглядні, то навряд чи їм в голову прийдуть хороші ідеї. Коли країна під загрозоюто хіба ми можемо не звертати на це уваги?" І Цао Ґуй попросив аудієнції у правителя князівства Лу. Цао Ґуй повідомив Чжуанґуну про свій намір вступити в бій проти князівства Ци і запитав Чжуанґуна: "Наше князівство слабкіше Ці. Як ви чинитимете опір?"  

　　 Чжуанґун відповів: "У повсякденному житті я ніколи не брав собі кращого одягу і їжі. І я завжди ділився зі всіма. Думаю, що тому всі підтримають мене."  

　　  Цао Гуй похитав головою: "Такими дрібними подачками користуються небагато людей, так що народ не підтримає вас за це."  

　　  Чжуанґун продовжував: "Коли я приносив жертви, я проявив себе як набожна людина". 

　　  Цао Гуй посміхнувся: "Подібна набожність не має жодного значення. Святі вам не допоможуть". 

　　  Чжуанґун трохи подумав і сказав: "Коли люди скаржилися, хоча я не міг з'ясувати дійсного стану речей, але я прагнув судити по справедливості". 

　　  Цао Гуй кивнув головою: "За це ви користуєтеся любов'ю народу. Здається, з цим можна йти воювати!"  

　　  Цао Гуй просився керувати боєм разом з Чжуан-ґуном. Розуміючи, що в Цао Ґуя є готовий план в голові, Чжуанґун погодився. Обидва вони, сівши у віз, відправилися воювати на чолі своїх військ.  

　　  У древньому Китаї воюючі сторони зазвичай шикувались у бойові порядки, розвернувшись обличчям один до одного. Потім одна із сторін била в барабани, щоб кинути виклик на бій, а інша на знак прийняття виклику теж била в барабани. Якщо ж остання не відповідала, то перша повинна була тричі пробити в барабани і післяцього почати атаку. Цього разу воюючі сторони - Ці і Лу -- вишикувалися в бойові порядки в Чаншао (нині північно-східна частина Лайу пров. Шаньдун). Армія Ці почала бити в барабани першою, і правитель князівства Лу Чжуанґун приготувався прийняти виклик. Проте Цао Ґуй утримав його і сказав: "Не квапитеся! Ще не настав потрібний момент." 

　　   Армія Ці знову пробила в барабани, а Цао Гуй все ще не робив жодних активних військових дій. Розуміючи, що Ці показали кігті, воїни Лу від гніву відчули жар в долонях. Але без наказу головнокомандуючого вони не сміли виступати, їм довелося з нетерпінням чекати. 

　　  Воєначальник Ці наказав тричі пробити в барабани, і, вирішивши, що війська Лу злякалися, почали наступ. І в цей час Цао Ґуй сказав правителеві Чжуан-гуну: "Ось зараз ви можете віддати наказ про контратаку."  

　　  На позиції Лу загриміли барабани, і воїни в підведеному бойовому дусі кинулися з гори на противника. Війська Ці ніяк цього не очікували, а тому не зуміли чинити опір і потерпіли поразку.  

　　  Побачивши, що армія ці відступає, Чжуан-гун зважився переслідувати противника, але Цао Ґуй знову утримав його: "Почекайте!" Сказавши це, він вийшов з воза, уважно оглядів залишені сліди колісниць противника, а потім піднявся вгору і глянув удалину на прапори противника. Тут лише він сказав: "Будь ласка, віддайте наказ!" 

　　  Армія Лу при сприятливій ситуації, що створилася, сміливо кинулися в гонитву і, врешті-решт, вигнала противника зі своєї території. 

　　  Князівство Лу стримало перемогу, і правитель Чжуанґун в душі преклонявся перед Цао Ґуєм за його вміння спокійно і неспішно віддавати команди. Повернувшись до палацу, він спочатку похвалив Цао Ґуя, а потім запитав: "Чому ти не відгукнувся на перші два виклики противника?" Цао Ґуй сказав: "Адже війна - це мужність. Перший барабан піднімає бойовий дух, з другим він падає, а з третім - вичерпується. У ворога мужність вичерпалася, ми ж були повні мужності і тому перемогли. Воюючи з великим князівством, важко дізнатися про його потужність. Я боявся засідки. Я вдивився в сліди їх колісниць - вони були сплутані; поглянув на їх прапори - вони пали. Ось тоді ми і кинулися в гонитву." Тут Чжуанґун прозрів і похвалив Цао Ґуя за його витримку і обережність.