Свято Середини осені, Свято Весни і свято «дуан'у» є найстарішими традиційними китайськими національними святами. 

　　    На свято Середини осені в Китаї за традицією вся родина збирається разом, щоб помилуватися повним місяцем на нічному небокраї, скуштувати святкові страви: місячні пряники «юебін», свіжі фрукти, різні солодощі і насіннячка. А зараз ми детальніше розповімо вам про зародження свята Середини осені.

　　    Красуня Чан Е в китайській міфології є богинею Місяця. Її чоловік, Хоу Ї - відважний Бог війни, був виключно влучним стрільцем. У той час у Піднебесній водилося багато хижих звірів, які завдавали людям великої шкоди й розорення. Тому головний владика Небесний імператор і послав Хоу Ї на землю знищити цих злісних хижаків.

　　    І ось, за наказом імператора, Хоу Ї, взявши з собою чарівну дружину Чан Е, спустився в світ людей. Будучи надзвичайно сміливим, він вразив чимало огидних потвор. Коли доручення небесного владики було майже виконано, трапилася біда - на небі раптом з'явилося 10 сонць. Ці 10 сонць були синами самого Небесного імператора. Вони заради забави вирішили всі разом відразу з'явитися на небі. Але під їх гарячими променями все живе на землі страждало від нестерпної спеки: висохли річки, стали горіти ліси і жнива в полі, всюди валялися спопелілі спекою люди.

　　    Хоу Ї не міг далі виносити всі ці страждання і муки людей. Спочатку він намагався умовити синів імператора по черзі по одному з'являтися на небі. Однак пихаті принци не звертали на нього ніякої уваги. Навпаки, вони на зло йому, навмисне стали ще більш наближатися до Землі, що викликало величезну пожежу. Бачачи, що брати-сонця не піддаються на вмовляння, бачачи, що вони як і раніше гублять людей, Хоу Ї розгнівавшись вихопив свої чарівні лук і стріли, і почав стріляти по сонцях. Один за іншим він своїми влучними стрілами погасив 9 сонць. Останнє сонце стало просити пощади у Хоу Ї, і він простив його, опустивши свій лук. 

　　    Заради всього живого на Землі Хоу Ї знищив 9 сонць, цим він, звичайно, сильно розгнівав Небесного Імператора. Втративши 9 своїх синів, Імператор в гніві заборонив Хоу Ї та його дружині повертатися в небесну обитель, де вони жили. 

　　    І довелося Хоу Ї з дружиною залишитися на землі. Хоу Ї вирішив робити людям якомога більше добра. Проте його дружина, прекрасна Чан Е дуже страждала від повного поневірянь життя на Землі. Через це вона не переставала нарікати Хоу Ї за те, що він убив синів Небесного Імператора. 

　　   Одного разу Хоу Ї почув, що на горі Кунлунь живе свята жінка Богиня Західного краю - Сіванму, у якої чарівне зілля. Кожен, хто вип'є це зілля, той зможе попасти на небо. Хоу Ї вирішив будь-що-будь дістати це зілля. Він подолав гори і річки, багато мук і тривог зазнав він у дорозі та нарешті добрався до гір Куньлунь, де жила Сіванму. Попросив він у святої Сіванму чарівного зілля, але на жаль, у Сіванму цього чарівного зілля було тільки для однієї людини. Хоу Ї не міг один піднятися на небо, залишивши улюблену дружину жити в тузі серед людей. Він також не хотів, щоб його дружина одна піднялася на небо, залишивши його жити на Землі на самоті. Тому, взявши зілля, він по поверненню додому добряче його приховав.

           Минуло небагато часу і одного разу Чан Е все-таки знайшла чарівний еліксир і, незважаючи на те, що вона сильно любила чоловіка, не змогла побороти в собі спокусу повернутися на небо. На 15 день восьмого місяця за місячним календарем був повний місяць, і, Чан Е, знайшовши момент, коли чоловіка не було вдома, випила чарівний еліксир Сіванму. Випивши його вона відчула небувалу легкість у всьому тілі і невагома стала плисти, піднімаючись все вище і вище в небо. Нарешті вона досягла Місяця і де стала жити у великому палаці «Ґуанхан». Тим часом Хоу Ї повернувся додому і не знайшов дружини. Він був дуже засмучений, але йому навіть спало на думку те, щоб поранити кохану дружину своєю чарівною стрілою. Довелося йому навіки розпрощатися з нею.
            Хоу Ї залишився сам жити на Землі і як і раніше робив людям добро. У нього було багато послідовників, які вчилися у нього стріляти з лука. Був серед них чоловік на ім'я Фен Мен, який так освоїв майстерність стрільби з лука, що незабаром не поступався своєму вчителеві. І в душу до Фен Мена закралася злісна думка - поки живий Хоу Ї, не бути йому першим стрільцем на землі. І він убив Хоу Ї, коли Хоу Ї сп'янів.

            А з того часу, як красуня Чан Е злетіла на місяць, вона жила в повній самотності. Тільки маленький зайчик, який толок ліки і один лісоруб складали їй компанію. І Чан Е цілими днями сумна, сиділа в місячному палаці. Особливо в день повного місяця - 15 день 8 місяця, коли Місяць особливо прекрасний, вона згадувала свої колишні, щасливі дні на Землі.       

             У китайському фольклорі побутує багато легенд про зародження та історію свята Середини осені. Протягом століть багато китайських поетів і письменників також склали нам чимало прекрасних рядків, присвячених цьому святу. Великий поет Су Ши в 10 столітті написав відомі згодом у всі часи безсмертні строфи

              І в давнину так повелося – адже рідко, щоб радість землі І блиск оновленого місяця роками збігалися. Хочу одного, - щоб люди в розлуці за тисячу лі Зберігали душі красу і вірність сердець зберігали