Напередодні українське видання 2000.ua опублікувало оглядову статтю під назвою «КНР-Гонконг: закон безпеки в гармонії із захистом прав людини». В статті автор матеріалу робить висновок, що закон про забезпечення безпеки в САР Сянґан має стратегічне значення не тільки для безпеки Китайської Народної Республіки, але й перш за все — в інтересах вільного і демократичного розвитку Сянґана.

Далі пропонуємо кілька основних думок цієї статті.

Закон Китаю для Гонконгу

Перш за все це китайський закон, а не гонконгський нормативний акт.

Закон Китайської Народної Республіки, прийнятий на третій сесії Всекитайських Зборів Народних Представників (ВЗНП) 13-го скликання. Тобто де-факто китайського загальнонародного парламенту.

Закон, який зобов'язані дотримуватися не тільки гонконгці, а й взагалі всі громадяни КНР, які постійно проживають або тимчасово перебувають у САР Сянґан (а також іноземні громадяни, які відвідують даний регіон).

У Гонконзі є місцевий парламент (Законодавчий Юань), який наділений повноваженнями приймати місцеві закони. Це передбачено в рамках статусу Спеціального адміністративного району (САР), який забезпечує Гонконгу широку автономію в порівнянні з багатьма іншими внутрішніми регіонами КНР.

Гонконгський парламент формують громадяни, які проживають в САР (громадяни КНР), на основі прямих вільних і демократичних виборів.

Гонконгський парламент приймає закони, які регулюють численні питання місцевого значення і поширюються на всю територію САР.

Але загальнодержавна безпека — це стратегічний інтерес країни та виняткова компетенція центральних органів державної влади (правоохоронців і спецслужб). Тим більше, захист від загроз іноземного втручання.

В такому випадку мова йде про захист суверенітету і територіальної цілісності держави — основоположного принципу міжнародного права.

Відповідно, виняткова прерогатива держбезпеки центральним органам влади — це звичайна міжнародна практика, передбачена в конституціях багатьох зарубіжних країн.

Закон про забезпечення державної безпеки в Гонконзі теж ґрунтується на нормах Конституції КНР. До того ж він прийнятий з дотриманням місцевого гонконгського Основного Закону (ст. 23 Hong Kong Basic Law).

Адже конкретного механізму захисту держбезпеки в Гонконзі раніше просто не існувало.

Аж до прийняття нинішнього закону.

Таким чином, підкреслимо: це не «новий» закон. Новий закон передбачає заміну старого закону.

Нині прийнятий закон встановлює новий порядок, якого раніше просто не було. І заповнює існуючі правові прогалини в законодавстві.

Закон усуває правову прогалину

Закон про забезпечення держбезпеки КНР в Гонконзі закриває низку правових прогалин, які існували протягом попередніх десятиліть.

До 1997 року Гонконг фактично функціонував у статусі вільної офшорної податкової гавані, яка формально була задекларована як «відкрита економіка». Але насправді це була «відкритість», яка ґрунтується на «подвійних стандартах», поширених у західних країнах.

З одного боку, «відкритість», але тільки для західних країн. Особливо для США і Великої Британії. Але з іншого боку — фактично закритість для материкового Китаю. В результаті — структурний дисбаланс, який на практиці неодноразово створював загрозу і розхитував регіональну безпеку в Азії. Перш за все Китаю.

З одного боку — свобода пересування капіталу. Але з іншого боку — при мінімумі гарантій захисту від будь-яких видів і форм фінансових спекуляцій і махінацій, а також відмивання «брудних грошей», отриманих внаслідок корупційних дій або ж іншими злочинними способами, які на практиці також неодноразово ставали джерелами фінансування тероризму та екстремізму.

США і Велику Британію тодішній порядок повністю влаштовував. З точки зору безпеки, ні США, ні Велика Британія не стикалися з ризиками. Тим більше що величезні гроші, які проходили через Гонконг, фактично працювали на західні економіки.

Але в безумовному програші залишалися Китай і багато країн Азії.

Однак після 1997 року, тобто після повернення Гонконгу під юрисдикцію КНР, зазначена небезпечна «подвійність» стала поступово усуватися, а ситуація вирівнюватися.

У Гонконзі, як відомо, за цей період було проведено низку реформ, що мають величезне значення для розвитку.

Легітимність всіх цих реформ була підтверджена гонконгцями в результаті демократичних виборів у 2018 і 2019 роках (на регіональному та місцевому рівнях відповідно), які таким чином висловили підтримку курсу, згідно з яким Гонконг розвивається під юрисдикцією Пекіна.

Проте, серйозна структурна законодавча прогалина, що існувала в правовому забезпеченні державної безпеки, на практиці практично поставила під загрозу всі ці досягнення реформ, які проводилися в попередні десятиліття.

Масові протести, які минулого року спалахнули в Гонконзі, абсолютно заполітизовані й організовані за підтримки західних країн, стали безпосереднім результатом даної законодавчої прогалини. І красномовно продемонстрували виняткову важливість і високу цінність безпеки для гарантування стабільного, стійкого і прогресивного розвитку країни.

Торішні масові протести продемонстрували також, наскільки важливо на державному рівні приділяти підвищену увагу питанням безпеки, діяти своєчасно і на випередження можливих загроз.

Ці торішні протести тимчасово пригальмували розвиток Гонконгу, ставши небезпечним фактором стримування прогресу. Вони показали, наскільки забезпечення безпеки важливо і для сталого розвитку держави, і для підтримки демократії в суспільстві, а також для захисту прав і свобод громадян.

Тепер прийняття закону про забезпечення держбезпеки в Гонконзі підводить риску під торішніми масовими протестами. З метою попередження виникнення подібних небезпечних ситуацій в майбутньому.

Закон на основі принципу

Закон про безпеку КНР в Сянґані прийнятий спеціально для Гонконгу.

Річ у тому, що в КНР на загальнодержавному рівні вже давно діє закон про держбезпеку. До речі, це порівняно новий закон, який був прийнятий у 2012 році.

Це свідчить про структурні реформи, що проводяться в КНР, які проявляються в оновленні сучасного китайського законодавства.

Сучасні китайські закони у сфері забезпечення безпеки оновлюються не лише з метою дотримання існуючих стандартів і принципів щодо захисту цивільних прав та свобод, передбачених чинними міжнародними документами. Але і в інтересах більш ефективної протидії численним загрозам і ризикам безпеки. Особливо це стосується загроз тероризму та екстремізму — нових загроз міжнародній безпеці, що актуалізувались у попередні десятиліття.

У Гонконзі юрисдикція КНР здійснюється на основі принципу «Одна країна, дві системи», який був закріплений китайсько-британською спільною декларацією (комюніке) 1997 року.

Принцип, який спрямований не тільки на зміцнення єдності всієї країни, але перш за все на розвиток внутрішньої специфіки демократичного Гонконгу, при всій повазі до місцевих традицій та звичаїв.

Принцип «Одна країна, дві системи» передбачає гармонізацію розвитку материкового Китаю і Гонконгу. Зокрема, це не тільки процес відновлення юрисдикції.

Гонконг і материковий Китай, розвиваючись на основі принципу «Одна країна, дві системи», взаємно збагачують внутрішній розвиток і задають тон розвитку всієї країни.

Принцип «Одна країна, дві системи», який продемонстрував успішність в Гонконзі, може стати також прикладом для реінтеграції та мирного об'єднання між обома берегами Тайванської протоки.

Цьогорічна сесія Всекитайських зборів народних представників також підкреслила пріоритетність реінтеграції у відносинах між материковим Китаєм і Тайванем. Але це вже щодо основних завдань подальшого розвитку.

Досвід Гонконгу показав, наскільки небезпечним для розвитку може стати іноземне втручання (особливо з посяганням на суверенітет і територіальну цілісність). І це, безумовно, також важливо враховувати в процесі реінтеграції Тайваню.

Закон проти іноземного впливу

Закон про безпеку КНР у Гонконзі жодним чином не обмежує існуючий обсяг прав і свобод громадян, передбачених китайським законодавством.

Цей закон взагалі не зачіпає прав і свобод громадян.

Закон про безпеку спрямований на захист проти загрози безпеки. І тим самим, зміцнюючи систему безпеки, закон створює надійні гарантії й для відповідної охорони громадського порядку, а також для захисту прав і свобод громадян.

Масові протести, як не крути, явно не сприяють «захисту», а суттєво порушують права і свободи громадян. Тим більше що масові протести минулого року отримали немирні, радикальні форми: масові бійки, в тому числі з використанням зброї (і зовсім не як спочатку задекларовані «мирні мітинги»).

При цьому важливо також відзначити, що мова у зв'язку з прийняттям закону про безпеку в Гонконзі йде не тільки про безпеку громадського порядку, але перш за все — про протидію серйозним державним загрозам.

У Гонконзі функціонує місцева поліція. Але боротьба з державними злочинами у всіх країнах — це виняткова прерогатива центральних органів влади (зокрема, спецслужб).

Основна увага закону про держбезпеку в Гонконзі зосереджена саме на боротьбі з державними злочинами. Перш за все проти головних трьох сил зла: тероризму, екстремізму та сепаратизму.

Крім того, це також протидія будь-яким формам і видам відмивання «брудних грошей», приховування від сплати податків, різноманітних проявів корупції, а також будь-яким зазіханням на китайський суверенітет і територіальну цілісність з боку іноземних держав.

Закон спрямований проти тих самих «брудних грошей», які на практиці неодноразово ставали джерелами фінансування багатьох злочинних груп і синдикатів, в тому числі тих, що займаються тероризмом та екстремізмом.

Таким чином, роль даного закону важлива не тільки для безпеки КНР, Гонконгу, але і з точки зору міжнародної безпеки. Адже загроза тероризму та екстремізму має загальносвітовий характер.

Закон про держбезпеку в Гонконзі нівелює загрози небезпечного іноземного втручання. І в цьому полягає його основне призначення.

Логіка подальшого розвитку подій вимагає продовження в інтересах зміцнення системи безпеки. Важливо не тільки знайти й покарати небезпечних злочинців, а й передати їх у руки правосуддя. А значить, знову актуалізується завдання забезпечення механізму екстрадиції між Гонконгом і материковим Китаєм, у тому числі для видачі китайській владі корупціонерів, і просто кримінальних злочинців.

Однак розглянемо, чому проти китайського закону настільки активно виступили з критикою західні країни.

Навіщо Захід критикує

Західні країни практично відразу почали критикувати Китай. І цим не тільки проявили неповагу до діючих китайських законів, а й грубо втрутилися у внутрішні справи Китаю.

І знову не обійшлося без горезвісних «західних стандартів».

США, Велика Британія та Євросоюз практично в унісон висловили «глибоку стурбованість» з приводу розвитку демократії в Гонконзі.

Але це суто політичні заяви, які абсолютно відірвані від китайських реалій і лежать у річищі меркантильних інтересів Заходу.

Офіційний Пекін послідовно прихильний розвитку демократії в китайському стилі, з урахуванням китайської специфіки. Нинішня парламентська сесія Всекитайських Зборів Народних представників тільки підтвердила пріоритет розвитку демократії.

Що стосується першопричини занепокоєння західних країн, то вона викликана не стільки «станом демократії», скільки горезвісними меркантильними західними інтересами. В першу чергу з урахуванням ролі офшорної «пральної машини», яку Гонконг виконував для західних країн протягом багатьох попередніх десятиліть для відмивання «брудних грошей».

США, які були основним бенефіціаром цих «брудних грошей», навіть забезпечили Гонконгу статус особливих пільг і преференцій — аби підтримувати й наживатися на існуючому статус-кво.

Зараз США скасували цей пільговий статус. Це фактично стало основною реакцією США на прийняття китайського закону.

З прийняттям закону багато інструментів небезпечного іноземного впливу (в тому числі через офшорні схеми фінансування тероризму та екстремізму), злегка замасковані під різноманітні «фонди демократії», фактично закриті.

Відповідно, будуть припинені численні спекулятивні «бізнеси», які не приносили жодної користі ні китайській, ні світовій економіці, але лише сприяли «перегрівам» і «здуттю бульбашок» і «годували» своїми тіньовими корупційними потоками західні економіки.

Корупційні бізнеси Заходу в Гонконзі закінчуються. Але головне — китайська влада тепер буде також завчасно припиняти спроби іноземного втручання (під приводами «підтримки демократії»). Це і викликало у західних країн «глибоку стурбованість» з приводу «перспективи демократії». Корупційні схеми, які в попередні роки реалізовувалися через Гонконг, більше не будуть підживлювати західні демократії.

Ну а з огляду на той факт, що раніше через Гонконг проходили ще й транзакції західних країн з багатьма країнами Азії, це тільки підвищує ціну питання. Зокрема, пояснюють, чому США і Велика Британія настільки непримиренно, категорично і прискіпливо виступили з критикою закону, що дозволяє зміцнити систему держбезпеки в Гонконзі.

Отже, закон про забезпечення китайської держбезпеки в Гонконзі виконує ряд основних завдань:

- створює реальні передумови для стабільного і сталого розвитку Гонконгу в гармонії з Китаєм на основі принципу «Одна країна, дві системи»;

- створює умови для безпосереднього захисту громадян, які в безпечному середовищі зможуть повніше реалізувати свої права і свободи;

- сприяє демократичному розвитку Гонконгу, вільного від негативного іноземного впливу (в тому числі від брудних грошових потоків);

- зміцнює позиції Гонконгу в якості сполучного мосту з багатьма країнами Азії та таким чином зміцнює систему регіональної безпеки;

- руйнує численні спекулятивні корупційні фінансові схеми, які протягом десятиліть підживлювали багато західних країн.

Ігор Шевирьов