Щоб проілюструвати роль, яку відіграє рис в Китаї, достатньо сказати, що слова «сніданок», «обід» і «вечеря» дослівно перекладаються як «рис зранку», «рис опівдні», «рис ввечері».

Майже за 3000 років до н.е. в Піднебесній існував обряд, згідно якого імператор Китаю повинен був посіяти рис власноруч. Після чого чотирьом принцам імператорської родини належало сіяти насіння інших культур.

Його популярність пояснюється тим, що рис може рости на одному місці скільки завгодно, він не вибагливий до добрив, але в той же час йому постійно потрібна волога.

В Азії здавна вважалося – у кого більше рису, той і багатший. Все просто. Звідси виникла традиція посипати зернами рису молодят, бажаючи їм багатства. До речі, назва японського автомобіля Toyota означає «родюче рисове поле».

Вчені підрахували, що щорічно в усьому світі з'їдається приблизно 700 мільйонів тонн цього злаку. Щоб забезпечити такий об'єм, на етапах вирощування та обробки рису працює приблизно 1 мільярд осіб, тобто, кожен шостий житель планети (!).

Витрати на вирощування рису дуже великі. Вони в 40 разів більші, ніж на вирощування кукурудзи і в 50 - пшениці. При цьому, 50% рису в світі з'їдається в радіусі 12 км від місця вирощування. Лідером з виробництва рису є, як це не дивно, Таїланд.

На даний момент налічується більше семи тисяч сортів цієї культури.

Європейці звикли до білого рису. Однак чорний вважається більш корисним, оскільки містить в два рази більше рослинного білка і багато рослинної клітковини, що нормалізує роботу кишечника. А антиоксидантів в чорному рисі більше, ніж в апельсинах і виноградних кісточках.

Рис відіграв важливу роль і в будівництві Великої Китайської стіни. Вона будувалася, руйнувалася і відновлювалася, але більшість її фрагментів збереглися до наших часів. А секрет такої міцності полягає в тому, що для скріплення блоків в епоху правління династії Мін робили спеціальний цементний розчин з вапна і клейкого вареного рису.

Свого часу рис вирішував долю людини. Відбувалося це у досить незвичний спосіб. За китайськими легендами для перевірки правдивості людина набирала в рот жменю рисового зерна і, протримавши певний час, випльовувала. Якщо рис залишався сухим, підозрюваний визнавався винним у брехні. Якщо ж рис був вологим слова людини вважалися щирими. Виходить, що основи поліграфа були закладені стародавніми китайцями ...

Михайло Іжик, українська служба МРК