Морські подорожі Чжен Хе
2018-03-23 15:56:34 Джерело: Міжнародне радіо Китаю

Коли мова заходить про морські експедиції або географічні відкриття, перше, що, як правило, спадає на думку, це імена великих мореплавців-першовідкривачів, таких як Фернандо Магеллан, Васко да Гамма, Христофор Колумб . Їхні морські подорожі вплинули на економічний, культурний і політичний розвиток Старого Світу.

Разом з тим мало хто знає, що в далекому Китаї, задовго до відкриттів європейців була здійснена грандіозна як за своїми масштабами, так і політичними і культурними наслідками експедиція. Очолював її адмірал Чжен Хе.

Ким же була ця людина, яка побачила півсвіту майже за сто років до початку епохи Великих відкриттів? Сьогодні, шість сторіч потому, дослідники по крихтах відтворюють історію Чжен Хе. Адже, на жаль, одразу після смерті адмірала всі докладні описи мандрівок та наукові записки про них знищили.

Видатний китайський мореплавець Чжен Хе народився 1371 року в повіті Куньян (тепер – Цзіньін). У ті часи щоб дістатися звідти до морського узбережжя, треба було їхати декілька тижнів. Тому ніщо не вказувало на те, що Ма Хе, а саме так назвали хлопчика, стане підкорювачем морських просторів. Його батько й дід були правовірними мусульманами, які строго дотримувались усіх вимог Корану і навіть здійснили хадж до Мекки (прізвище Ma є китайською транскрипцією імені Мухаммед).

Дитинство хлопчика припало на часи заворушень і війн та зміну імператорської династії. Коли Ма Хе було десять років, повстанці вбили його батька – імператорського чиновника. Самого ж Хе полонили. Він став одним з численних євнухів при Пекінському дворі брата нового імператора, великого князя Чжу Ді. Хлопцеві певною мірою поталанило – він отримав чудову освіту, оскільки Чжу Ді прихильно ставився до євнухів, на відміну від імператора, який їм не довіряв і навіть забороняв навчати їх грамоті. Тому коли після смерті брата Чжу Ді підняв повстання проти свого племінника, спадкоємця трону, євнухи виступили на його боці. Підтримка та допомога були такими значними, що, сівши на трон, Чжу Ді дозволив євнухам брати участь у вирішенні політичних та урядових питань і навіть займати державні посади. Молодий Ма Хе, який відзначився під час оборони Пекіна і у захопленні Нанкіна (тодішньої столиці імперії), отримав за особливі заслуги не лише нове ім'я, під яким увійшов в історію, – Чжен Хе, а й став головним євнухом.

Дослідники й досі сперечаються – що спонукало імператора спорядити морську експедицію, щоб , як було сказано, "нести порядок у чотири сторони світу, всюди, куди зможуть доплисти кораблі і доїхати вози". Ймовірно, основною причиною було прагнення отримати міжнародне визнання династії Мін. До того ж, амбітний Чжу Ді, який фактично узурпував трон, хотів утвердитись як справжній повелитель імперії. Чутки про те, що законний спадкоємець не загинув, а переховується десь за кордоном, не припинялися, тож експедиція мала показати, "хто в домі господар".

Окрім того, імператор прагнув пожвавити торгівлю і таким чином поповнити державну скарбницю. Попри те, що армада була чудово озброєна і на борту кораблів перебувала чималенька армія вояків, вона не мала на меті завойовувати нові території, підкорювати інші держави. Правителі "варварських країн" повинні були формально визнати залежність від Китаю та відрядити послів до столиці Піднебесної. Тож експедиція була своєрідною дипломатичною місією. Очолював її, за імператорським наказом, новопризначений адмірал Чжен Хе, якому доручили також створити найбільший в історії Китаю флот.

Імператор квапив. Кораблі будували у шаленому темпі. Наказ про створення флоту прозвучав у 1403, а вже за два роки могутня армада вирушила у плавання "в країни Західного (тобто, Індійського) океану з листами імператора і дарами для їхніх царів".

Перші три з семи експедиції Чжен Хе відбулись одна за одною – з 1405 до 1411 року. З Південно-Китайського моря через Індійський океан кораблі йшли до Цейлону і південного Індостану, а під час останніх подорожей заходили ще й у Перську затоку, Червоне море і допливали до східного узбережжя Африки. Чжен Хе щоразу прямував "торованим" шляхом, ловлячи мусонні вітри, які від грудня до березня дмуть на цих широтах з півночі й північного сходу. Додому місія поверталася тим самим маршрутом у період від квітня до серпня, коли вітри змінювали напрям.

Мусульманин за походженням, адмірал Чжен Хе в зрілому віці почав вивчати буддизм, цікавився даосизмом. На Цейлоні він навіть звів унікальне святилище, де вшановували Будду, Аллаха й Вішну одночасно.

Упродовж перших двох років подорожей китайці відвідали майже тридцять країн і островів. Кораблі Чжен Хе возили в далекі краї унікальні товари китайських майстрів: лаковані вироби, порцеляну, шовк. Поверталися ці кораблі, навантажені коштовним камінням, слоновою кісткою, прянощами, стовбурами тропічних дерев та різними предметами розкоші (які дуже цінувалися в Китаї), а також зразками рідкісних рослин, в тому числі лікувальних, та незвичайних тварин. Особливої честі удостоївся жираф, якого китайці прийняли за ціліня – легендарного звіра, що з'являється лише в період щасливого і мирного царювання. Усі сприйняли це як знак та благословення Небес. Окрім жирафа, в Китай доправили й інших екзотичних тварин, зокрема небесних коней (зебр) та небесних оленів (антилоп).

Чжен Хе був змушений не раз застосовувати зброю – проти піратів і проти тих, хто вважав посланців імператора Піднебесної ворогами. На щастя, таких було небагато.

Чудовий організатор, стратег і тактик, Чжен Хе, готуючись до плавання, враховував найменші дрібниці, його цікавило все: від озброєння суден до забезпечення науковців достатньою кількістю паперу й туші. Говорячи сучасною мовою, адмірал, окрім дипломатичного та воєнного хисту, мав ще й неабиякі менеджерські здібності. Учасник четвертої експедиції, перекладач, мусульманин Ма Хуань, який знав арабську і перську мови, описав у спогадах усілякі побутові подробиці плавання, зокрема раціон моряків. За його словами, вони їли "лущений і нелущений рис, боби, зерна, ячмінь, пшеницю, кунжут і всі види овочів. …З фруктів в них були… перські фініки, соснові горішки, мигдаль, родзинки, волоські горіхи, яблука, гранати, персики і абрикоси…"; "…багато людей робили суміш з молока, вершків, масла, цукру та меду".

Другого лютого 1421 року кораблі Чжен Хе вп'яте вийшли у плавання – до берегів Аравії. У наш час виникло чимало припущень щодо того, куди ще могли запливати кораблі армади Чжен Хе, які цього разу розділилися на декілька груп. Відставний британський моряк Гевін Мензис висунув захопливу, проте, на жаль, недостатньо обґрунтовану гіпотезу про те, що кораблі Чжен Хе під час п'ятого плавання здійснили навколосвітню подорож і побували біля берегів Америки, Австралії та навіть Антарктиди!

І хоча критикувати Мензиса історики вважали ледь не обов'язком, усе ж існують, нехай і непрямі, підтвердження на користь його припущення. Місіонери-францисканці, що побували в Китаї у XVI сторіччі, виявили там приблизну карту Австралії, у вигляді гравюри на міді. А у 1961 році в Гонконзі знайшли стародавню порцелянову вазу, на якій зображено карту, що віддалено передає обриси Східного узбережжя Австралії. Інша "порцелянова карта", яку датують 1477 роком, представляє частину західного узбережжя Америки, деякі тихоокеанські острови, Нову Зеландію, Австралію і Нову Гвінею, острови Південно-Східної Азії та узбережжя Китаю. Частково факт таких плавань підтверджують і знахідки в Новому Світі китайських виробів – монет, статуеток, зброї, а також характерних якірних каменів.

Останні кораблі, які були відправлені Чжу Ді у плавання, повернулись до берегів Мінської імперії у жовтні 1423 року, пробувши в океані близько двох з половиною років. Моряки флоту Чжен Хе не знали про події, які відбувалися в країні, і чекали, що їх зустрінуть як героїв, тим більше, що усі їхні подорожі завершились успішно. Вони привезли з собою чудові речі, зразки дивовижних рослин і невідомих тварин. Але цього не сталось. Повернувшись на батьківщину, капітанів та адміралів "Золотого флоту" піддали можливим приниженням та репресіям. А Чжен Хе відправили у відставку, залишивши за ним адміральську пенсію і палац, який йому, ще раніше, подарував Чжу Ді. За іншою версією: згідно переказів, що передаються спадкоємцями Чжен Хе, адмірал помер на зворотному шляху в Китай під час своєї сьомої подорожі (тобто в 1433 р.), і його тіло було поховано в морі.

До речі, у популярній літературі висловлювалася думка, що Чжен Хе був прототипом Синдбада-мореплавця. Докази цьому шукають у подібності звучання між іменами і в тому, що обидва мореплавці зробили по сім морських подорожей.

Результатом китайських морських експедицій було помітне зростання авторитету і посилення впливу Китаю в заморських країнах, пожвавлення морської торгівлі, а також зміцнення в державах Південних морів китайських переселенських колоній. Тому ці морські подорожі мали на меті не лише підняти економічний статус країни, а й збагатити морський потенціал для подальшого покращення розвитку Китаю. Значні розміри кораблів і величезні відстані дозволяють стверджувати про досить високий рівень китайських майстрів кораблебудування, а також професійних навичок як адміралітету, так і простих моряків.

Крім різниці у розмірі кораблів, їх кількості і технології будівництва між китайськими та європейськими експедиціями того ж часу були відмінності іншого характеру. На противагу європейцям, китайці не були зацікавлені у підкоренні нових територій - від тубільних володарів були потрібні лише формальне визнання китайського імператора як пана і посилка посольств з дарами в Нанкін (на які мінський двір відповідав щедрими відповідними дарами). Також, на відміну від європейців, вони не прагнули заснувати там факторії або бази і ввести свою релігію. Основною метою китайських мореплавців було встановлення дружніх дипломатичних відносин з традиційною китайською моделлю, причому зброя йшла в хід тільки у випадку, якщо їм доводилося стикатися з ворожим ставленням до себе. Тоді як рушійною силою європейських досліджень було прагнення до наживи при повній байдужості до того, яким способом буде досягнуто прибутку (тому в хід йшло все, починаючи з торгівлі прянощами, закінчуючи работоргівлею), а китайська «комерція» носила в основному державний характер і переслідувала єдину мету - по можливості окупити витрати на утримання флоту.

Порівнюючи експедиції Васко да Гами та експедиції Чжен Хе, американський історик Роберт Фінлей пише: «Експедиція да Гами знаменувала собою незаперечну поворотну точку в світовій історії, ставши подією, що символізує настання Нового часу. Слідом за іспанцями, голландцями та англійцями португальці приступили до побудови імперії на Сході... На противагу цьому, мінські експедиції не спричинила за собою ніяких змін: ні колоній, ні нових маршрутів, ні монополій, ні культурного розквіту і ніякого глобального єднання... Історія Китаю і світова історія, ймовірно, не зазнали б якихось змін, якщо б експедиції Чжен Хе взагалі ніколи не відбулися».

Хай там як, але навіть того, що визнають усі науковці, достатньо, аби зрозуміти, якою непересічною особистістю був батько китайського флоту, блискучий командувач, чудовий організатор, видатний мандрівник Чжен Хе. І не його провина, що після смерті адмірала флот було зруйновано, а Китай відгородився від зовнішнього світу і майже п'ять сторіч перебував у добровільній ізоляції, що, зрештою, стало причиною занепаду імперії.

(Використано матеріали статей:

О. Тітаренко «Володар морів – Чжен Хе»,

Т. Багрій «Військово-морська справа Китаю

на прикладі експедицій Чжен Хе»)

Інші новини по цій темі
Популярні статті
Ми рекомендуємо
Відео
© China Radio International.CRI. All Rights Reserved.
16A Shijingshan Road, Beijing, China. 100040